​

​

Пані та Панове, давайте знайомитись!

​

​

Мене звуть Алла Несвятипасха, я засновник і автор проекту Health&Safety, а ще мама двох діток.

 

З 2008 року я почала досліджувати питання ризик-менеджменту, тому отримуючи диплом з "Менеджменту організації" темою своєї дипломної роботи я обрала саме управління ризиками. Наступним кроком для мого професійного розвитку стало стажування в Німеччині, де я ознайомилась з використанням ризик-менеджменту в малому бізнесі. Там я працювала в агенції з управління нерухомістю та в архітектурному бюро, а ще проходила навчання в торгово-промисловій палаті Німеччини.  Порівнявши свій досвід роботи у сфері нерухомості України та Німеччини, я зрозуміла, що управління ризиками може бути високоефективним інструментом, і не тільки  фінансовим. Продовжуючи своє дослідження обраної теми, я закінчила навчання за спеціальністю "Управління проектами", присвятивши магістерську роботу ризик-менеджменту в проектах.  Протягом всього цього часу та надалі я працювала в різноманітних компаніях та організаціях, де мала змогу застосовувати ризик-менеджмент та набиратися досвіду.

 

2013 рік став для мене критичним. На той час до моїх посадових обов'язків входила оцінка ризиків, проведення та організація різноманітних перевірок з безпеки в житлових та офісних приміщеннях для дипломатів. В одному зі звітів британської підрядної організації стояло "messy switchboard - local standard". На той момент мене це образило, адже безлад в щитових ну ніяк не наш стандарт, просто доволі часто люди не знають, чого саме вимагати під час та по факту виконання такого роду робіт. Саме тоді я стала звертати увагу на скільки не вибагливими є українці до питань своєї безпеки. Раз за разом на перевірках та інспекціях я бачила квартири з дорогими ремонтами, але зовсім без відповідного захисту по електриці чи газу. Я підписувала документи щодо нерозголошення певної інформації та потім бачила цю інформацію на сторінках клієнтів в соціальних мережах. Я проводила перевірки по дитячій безпеці в будинках та квартирах, а в цей час в дорогих автівках в гаражах не було дитячих автокрісел. Тому з часом, певною мірою і я стала погоджуватися, що у нас є таки "local standard", але не стосовно щитових, а стосовно особистої безпеки в цілому. І мені дуже захотілося це змінити, адже здорова безпека сьогодні коштує менше аніж антикризове управління завтра. 

​

Протягом наступних двох років, я досліджувала найрізноманітніші світові практики підвищення культури особистої безпеки. Разом з командою однодумців ми розглядали шляхи, котрими пішли Велика Британія, США, Австралія та Нова Зеландія, адже в цих країнах на державному рівні закріплене проактивне ставлення до будь-яких загроз. Окремо збирали інформацію по інших країнах ЄС, зокрема про підходи Німеччини, Австрії, Швейцарії тощо. Отримані дані ми співвідносили з інсуючими системами та стандартами в Україні, бо варто зазначити в деяких окремих аспектах, вони навіть кращі та більш орієнтовані на людей.

 

Таким чином мені вдалося зібрати з різноманітних сфер експертів, котрі радо допомагають та долучаються до наших програм та проектів. Кожен день ми зростаємо і вчимося, досліджуємо та винаходимо, впроваджуємо й аналізуємо. Кожен день наша велика та різноманітна команда робить щось для безпечнішого оточення та поширення ідеї "Здорової безпеки".