Розробка реакцій
Після того як Ви визначили загрози та змогли виокремити першочергові, настає час для розробки відповідних реакцій. Як ми вже писали наш організм виокремлює три реакції: бий, біжи, здавайся. І якщо зі "здавайся" все зрозуміло, то розібратися куди "бігти" і як "бити" нам знов допоможе управління ризиками. Фахівці з аналізу ризиків виділяють 4 основні реакції на ризик, а саме: ухилення, мінімізація, делегування та прийняття. І зараз ми спробуємо розібратися в них на побутових прикладах.
1
Ухилення (уникнення)
Ця реакція доволі зрозуміла з самої своєї назви, її стратегія це повністю відмовитися від ризику або від загроз, що його створюють. Як у відомій нам з дитинства пісні «если у Вас нету дома, пожары ему не страшны...». В житті це може виглядати наступним чином: людина, в котрої клаустрофобія, буде користуватися сходами замість ліфта і тролейбусом замість метро.
2
Мінімізація (запобігання та контроль)
Дана реакція, напевно, є найпоширенішою. При виборі даної стратегії мова йде про зменшення або вірогідності, або наслідків (ваги) реалізації даної загрози. Якщо ми повернемося до нашої уявної ситуації з автівкою, то мінімізацію трьох з чотирьох загроз ми можемо досягти, посадивши поруч з собою досвідченого водія.
3
Делегування (поглинання)
За такого варіанту збитки від настання ризикових подій перекладаються або розподіляються. Найпоширенішим випадком такої стратегії в нашому буденному житті є медичне страхування. У разі якщо Ви захворіли всі витрати бере на себе страхова компанія (третя сторона), котра добровільно прийняла цей ризик, за певну плату.
4
Прийняття
Суть даної реакції зрозуміла з самої назви. По суті ризик або загрози беруться до уваги, проте ніякі додаткові плани та дії не розробляються. В крайньому разі може бути створений резервний фонд, з котрого покриються збитки. Така стратегія доцільна за умов, якщо:
а) вірогідність реалізації нікчемно мала;
б) наслідки реалізації величезні та критичні загалом;
в) можливий виграш від реалізації більший за можливий збиток.
Якщо розглянути це на буденних прикладах, то
а) немає сенсу робити в Києві систему оповіщення про цунамі;
б) дехто з мотоциклістів навмисно не вдягає захисний одяг та шоломи, бо критичність травм під час аварій може залишати мало шансів на гідне життя;
в) участь у лотереях та розіграшах.
Цікавим є те, що залежно від нашого, досвіду, страхів, бажань та пріоритетів ми вибираємо різні реакції. Одна людина в схожих ситуаціях або на різних етапах свого життя може вибрати різні стратегії й іноді це пов’язано зі зміною ставлення до об’єкта. Наприклад: подряпавши нову машину чоловіка, дружина мінімізує ризик сварки смачною вечерею, а через тиждень подряпавши ту саму машину, вона просто повідомляє чоловікові, що не дарма при купівлі вони оформили страховку (прийняття). Або інший приклад, коли Вам потрібно вперше подати річний звіт до податкової. Ви можете найняти фахівців для цього (делегування), з часом Ви можете передати самостійно зроблені звіти для перевірки фахівцям (мінімізація), а потім вже робити та подавати їх самостійно (прийняття).
А завтра ми розберемо коли та чому ухилення (уникнення) ризику не є ефективним. І як вмотивувати себе діяти всупереч страхам, обмеження або бажання не ризикувати взагалі.