top of page
Інформаційна гігієна
1 Тиждень
Ми раді вітати Вас на першому тижні нашого практикуму, котрий присвячений Інформації. Все частіше ми чуємо, що інформація є одним з найважливіших ресурсів, а деякі компанії та особистості вміють заробляти на ній мільярди. Однак як це впливає на нас та нашу безпеку? Чим інформаційна гігієна відрізняється від інформаційної безпеки? І чому саме з цієї теми ми почали наш практикум?
Інформація оточує нас всюди та впливає на наші рішення навіть, якщо ми цього не усвідомлюємо. Деяка інформація засіла в нас настільки глибоко, що передається на рівні інстинктів, а деяка міститься в кожній клітинці нашого організму. Наш мозок «налаштований» на отримання інформації й роботу з нею, саме тому медитативні техніки потребують практики та покликані пригальмовувати наші думки. Якщо один з інформаційних каналів буде перекрито, наприклад ми не будемо отримувати візуальні образи, то інші наші відчуття загостряться для «дозавантаження оперативки» іншими вхідними даними.
Безліч сучасних професій покликані подати Вам інформацію згідно з певними вимогами. Так, наприклад мерчендайзер розміщує товари на поличках у відповідній послідовності, а PR-фахівець має будь-яку ситуацію подати з вигідної для замовника сторони, навіть оформлення рецепції чи зони очікування з правильно підібраним персоналом має створювати певну атмосферу та доносити необхідну інформацію про організацію. Робота ж блогера чи стримера повністю залежить від якості інформації та правильності її подачі.
Інформація дійсно оточує нас усюди! І все більше технологій створюється для правильної обробки, використання та розповсюдження інформації.
Однак, як же це все впливає на нас в буденному житті? На корпоративному рівні вже давно існує напрямок інформаційної безпеки. Тобто цілі підрозділи займаються перевіркою вхідної інформації, контролем за якістю внутрішньої інформації та фільтруванням й обмеженням вихідних даних. Такі заходи здійснюються завдяки програмному забезпеченню, відповідному обладнанню, навченому персоналу та іншим засобам. В буденному житті ми не маємо таких ресурсів, а найчастіше і не потребуємо такого контролю, зазвичай нам достатньо поняття ІНФОРМАЦІЙНА ГІГІЄНА. Тому в першу чергу я пропоную Вам детальніше ознайомитися з цим явищем.
Ще сто років тому ті, хто вміли читати дізнавалися новини з газет, а вся інша інформація передавалася у вигляді переказів та оповідок. Однак з часом, саме надмірна довіра до Новин зіграла з ними злий жарт, перетворивши на один з найбільших і найефективніших інструментів масових маніпуляцій. І якщо про «замовлені сюжети» чи «приховану рекламу» говорять вже відкрито, то про такі інструменти як «мова ненависті», «адаптивний переклад», «зміщення фокусу з відео за рахунок аудіо» та інші, більшість навіть не замислюється. Сухі факти сприймаються гірше за історії з сюжетом та героями, однак така не суттєво важлива інформація теж потребує обробки. І ось вже інформаційний шум проникає у всі куточки нашого життя, наповнюючи його яскравими картинками та відеороликами. Ми ніби стаємо героями тих історій, котрі спливають на всіх екранах та гаджетах.
І здавалося б нічого страшного в цьому немає, адже з давніх часів люди цікавились такими історіями, їх розповідали біля вогнища, читали в книжках або дивились в кіно. Проте в зазначених випадках історія з початку усвідомлюється як вигадка. Завдяки яскравим описам, візуальному супроводу та емоційному наповненню, ми переживаємо кожну подію як власну. Однак, якщо історія здається нам правдивою, то і переживається вона нами інакше, а це може спричинювати емоційне виснаження та підвищену тривожність. Відрізнити вигадку від правди іноді стає доволі важко, адже такі сюжети можуть створюватися навмисно. Такий феномен називається «постправдою», тобто це навмисне створення сюжетів для маніпуляцій суспільною думкою, котра в результаті буде переважати над реальними фактами. Чому вірити та як перевіряти інформацію Ви дізнаєтеся з наступного відео.
Якщо після перегляду даного відео у Вас виникли питання «Що це за проект Health&Safety?», «Що це за експерти?» і «Чому я маю довіряти цьому практикуму?»
Я нас вітаю!!! Адже це свідчить, що ми вже почали рух у правильному напрямку. Наші фахівці сертифіковані міжнародними організаціями в різноманітних напрямках з безпеки, доступність нашої інформації відкриває можливість для конструктивних обговорень наших позицій і точок зору, а посилання на перевірені першоджерела зі світовими іменами дає обґрунтованість і доказовість даних. Таким чином в даному практикумі ми виступаємо своєрідними посередниками, надаючи Вам інформацію від світових експертів. Якщо у Вас і досі склалося враження, що все це не про Вас. Якщо Вам здається, що Україні до таких проблем ще далеко. І взагалі виникає питання, нащо комусь мої персональні дані. То в своєму виступі на TEDx Lviv Марія Скакун, бізнес девелопер у AvitarLaw Company, амбасадорка спільноти Wtech показала наскільки це стосується кожного з нас і як кожен може захистити себе і свою родину. Звертаємо Вашу увагу, що Марія дає покрокові рекомендації як зменшити розповсюдження власної персональної інформації.
Сподіваємось тепер у Вас виникло питання, «Чому я маю витрачати час на цей практикум? Адже з самого початку мій запит був орієнтований на дитячу безпеку, а я й досі ще не отримав/отримала конкретної інформації, тим паче дієвих інструментів щодо дитячої безпеки. І взагалі яка користь організаторам від моєї присутності тут?» В пошуку відповідей Ви скорше за все шукали нас в соціальних мережах і … Не знайшли нічого, бо ми й досі розробляємо для себе безпечний алгоритм взаємодії в соціальних мережах. Але спробуємо прояснити все поступово.
Проект Health&Safety був створений в 2015 році з метою підвищення культури безпеки в Україні. Наше основне завдання це поширення найкращих світових практик з безпеки, їх впровадження в українських реаліях та створення загальнодоступної бази знань. Нашим слоганом є «Здорова безпека», адже створюючи ізольоване середовище, ми унеможливлюємо природний розвиток; а невеликі й контрольовані кризові ситуації виявляють слабкості в системах і вчать нас як треба змінити систему, оточення, ставлення, а іноді й все разом.
За ці п’ять років ми знайшли своє покликання і в ширшому сенсі, а саме в створенні культури страху і доволі успішно вчимо людей (особливо молодих батьків) боятися правильно і правильних речей. Адже саме наша поведінка є прикладом і буде копіюватися дітьми. Побачивши, як батьки панікують через перші падіння дитини, дитина засвоює, що трапилось щось жахливе і починає сама цього боятися. Найгірший спадок таких системних ситуацій є засвоєння дитиною неспроможності батьків захистити її від буремного світу.
Проведімо уявний експеримент. Уявіть, що Ви на огляді у лікаря. і щойно передали йому результати пройденого дослідження. Лікар, оглядаючи їх, починає охати, ахати, дивитися на Вас переляканими очима і навіть кличе ще фахівців на допомогу. Якою буде Ваша реакція? А як би Ви себе почували якби Вам відверто і спокійно сказали: «Результати погані, можна навіть сказати дуже погані, скорше за все будуть певні наслідки, однак є люди, котрі справлялися і з гіршим, разом ми справимося з цією ситуацією. Я буду поруч з Вами на цьому довгому та виснажливому шляху і буду підтримувати Вас.» Як Вам тепер? Так само почуває себе дитина, адже вона знає про цей світ ще так мало (як Ви, коли самі оглядали медичні дані). А Ви як лікар можете або підсилити страх (навіть якщо боятися і не було чого) або допомогти підтримати та навчити стійкості.
Краще за все ми вчимося в життєвих ситуаціях і саме вони розкривають наш потенціал. Більшість батьків Вам скаже, що саме діти є їхніми найбільшими вчителями та через їхній розвиток батьки розвивали себе. А основою для гармонійного розвитку дитини є відчуття безпеки, котре можуть дати лише батьки, показуючи своїм прикладом, що світ прекрасне місце, котре варто досліджувати. А своє ставлення до світу ми транслюємо щодня і щосекунди. Будь-яка інформація, котру ми передаємо зчитується оточенням. І певну частину такої інформації ми можемо усвідомлено контролювати, таким контролем не варто нехтувати. За версією https://www.dictionary.com словом 2018 року стало слово misinformation (детальніше, але англійською мовою можна ознайомитись тут). Тобто це ненавмисне розповсюдження помилкової, неправдивої інформації.
Проведімо ще один уявний експеримент:
Проїжджаючи містом, Ви бачите об’яву щодо фестивалю пікніків у Вашому місті та на думку спадає ідея відвідати його всією родиною. Отже, на вихідних Ви разом з родиною приїздите в призначене місце, а фестиваль скасували через погодні умови. Ситуація неприємна і зрозуміло, якщо Ви засмутились. А тепер уявіть, що на цей пікнік Ви підбили ще й друзів з дітьми. Тепер окрім смутку, Вам ще скоріш за все і ніяково, бо Ви були джерелом неправдивої інформації. А тепер уявіть себе на місці якогось блогера, котрий опублікував повідомлення про цю подію. А якщо Ви публічна особистість і стали обличчям цього фестивалю? Якими б були Ваші відчуття? Зрозуміло, що в житті трапляється будь-що і немає безвихідних ситуацій. Можна розмістити об’яви на сайтах, в соціальних мережах та каналах і спробувати максимально поширити актуальні дані. Однак як Ви вже напевне знаєте погані новини гучніші та поширюються швидше, тому хтось все одно може звинуватити Вас в поширенні неперевірених даних.
А тепер уявіть себе на місці дитини, котра довіряє Вам безмежно (адже від Вас залежить її життя і добробут), і тут Ви помилково називаєте Євразію не материком, а континентом. Для більшості з нас нічого критичного не трапилося, ну помилка, ну буває, адже здається ніхто від цього не постраждав. Проте такий конфлікт авторитетів може викликати справжній стрес для дитини. Так що ж робити? Ми ж не можемо перевіряти кожне слово чи факт, котрі почули. І ми однаково будемо помилятися. В такому випадку доцільним є відверто визнавати свої помилки та частіше використовувати фразу «Я не знаю». Ще зі шкільних часів нас відучували від такої поведінки, ставлячи двійки, коли ми помилялись або чогось не знали. Проте в умовах інформаційного вибуху така поведінка є найвідвертішою. Найчастіше помилки можна виправити, а фразу «Я не знаю» можна доповнити фразами на кшталт «Але я думаю, що…» або «Але, у разі нагальної потреби я можу це дізнатися». Адже по суті найважливішими навичками в інформаційному суспільстві є відкритість до різних точок зору; коректні пошук, перевірка, подача та передача інформації, а також розпізнавання та блокування інформаційного шуму.
Ми вже доволі багато говорили про небезпеки, котрі чатують на нас в Інтернеті. Дані, котрі ми бачимо підбираються різноманітними алгоритмами на основі того, що ми самі зазначили. Але найпростіше все дізнатися про людину з соціальних мереж. Саме там ми добровільно публікуємо найрізноманітнішу особисту інформацію. Нині вже стандартною практикою є перевірка соціальних мереж при прийманні на роботу, а для деяких позицій навіть можуть бути певні критерії (кількість підписників, регулярність публікацій, інформаційне наповнення). Давайте знову проведемо уявний експеримент.
Уявіть, що Ви проходите співбесіду на роботу своєї мрії. Ви ретельно готувалися, підбирали одяг та зачіску, запам’ятовували, найголовніші тези та можливо навіть провели кілька репетицій. Простіше кажучи, робили все щоб про Вас склалося певне враження. В призначений день і час Ви сяєте зіркою. Все проходить як найкраще і роботодавцеві залишається тільки перевірити рекомендації. І ось, коли вже все здавалося б склалося, якимось чином Ваша мама розповідає ту саму найненависнішу дитячу історію. Здається така є у кожного, в ній наче нічого такого, просто дитячі кумедні шалості, але Вам при цих оповідках кожного разу стає соромно, незручно, ніяково, тощо. Тепер до того враження, що Ви так ретельно формували додався Ваш вигляд у маминій сукні на підборах, підгузку на голові, в котячому туалеті або додай те, що було у Вашій історії. Як би Ви себе почували? Дійсно, всі ми були маленькими та робили різноманітні речі й така історія просто показує, що Ви жива людина, однак Вам би напевне хотілося вибірковості обізнаних. Описана ситуація не є винятковою, просто зараз це відбувається трішки в іншому форматі. Батьки постять найрізноманітніші фото, відео та історії про своїх дітей, не замислюючись про те, що така інформація буде доступна завжди. Цей феномен отримав назву sharenting і зі статті нижче Ви дізнаєтесь про нього детальніше.
Стаття розкриває вплив соціальних мереж на життя дітей, розповсюдження небажаної інформації та порушення конфіденційності, котрі відбуваються через публікації батьків.
Стаття російською мовою
20-25 хвилин читання
Сподіваємось нам вдалося донести до Вас, чому темою першого тижня стала саме Інформаційна гігієна. І тепер Ви готові переходити до практичних занять. Зазначимо, що спілкування відбуватиметься за межами соціальних мереж, щоб зменшити кількість відвідувань та час перебування в них, а ще щоб Ви просто відчули себе щасливішими (детальніше про вплив соціальних мереж, можна почитати ось тут). Отже, завдання Ви зможете отримати в закритій групі, а обговорення будуть відбуватися в онлайн форматі в на нашому сайті.
bottom of page