Безпека в приміщеннях

2 Тиждень

Ми раді вітати Вас на другому тижні нашого практикуму. Сподіваємось завдання виявились для Вас цікавими та Ви вже бачите певну користь. З цього тижня ми переходимо до більш детального дослідження дитячої безпеки та першочергово ми розглянемо небезпеки, котрі можуть бути у наших домівках. Проте перед тим як ми почнемо ретельно працювати з загрозами, ми просимо Вас спинитися і подумати над тими рисами, котрі Ви б хотіли підкреслити або сформувати у своїх дітях. Чому це важливо? Як ми казали в першій частині, все, що ми робимо або кажемо має свої наслідки. Діти зчитують нас та копіюють наші реакції, проте наслідки до котрих це може призводити не завжди явні та очікувані. Існує три природні реакції організму на будь-яку небезпеку: бий, біжи, здавайся (дехто ще виокремлює вдай мертвого). В залежності від того яку реакцію Ви хочете розвивати у своїй дитині, такими й мають бути Ваші поведінкові шаблони (патерни). В житті це виглядає наступним чином. 

Ідучи вулицею, завжди можна з легкістю зрозуміти де знаходиться дитячий майданчик. Там завжди шум і гамір, котрі чутно на великі відстані. Діти не вміють гратися тихо, а «функція регулювання гучності» з’являється в них лише після чотирьох років і її наладка відбувається ще довгий час. Тепер уявіть собі звичайну родину зі звичайною дитиною чотирьох - п’яти років. Доволі часто в такій родині можна почути «Тихіше!» адресоване дитині, котра в азарті носиться і доволі голосно розповідає про свій день і друзів. Іноді навіть можуть іти додаткові роз’яснення про поведінку в громадських місцях та вихованість людей. Начебто все нормально, дуже звична ситуація, а головне кожен з нас був на місці того дорослого, котрому заважала така гучна дитина, але що ж відбувається з позиції дитини. Вона засвоює, що для батьків і суспільства правильною є тиха поведінка та переходить на такий режим взаємодії. «Слава Богу!» скаже більшість, однак, що відбудеться у разі критичної ситуації? Дитина, що з малечку чула «Тихіше!» і засвоїла це як єдиний шаблон поведінки, в надзвичайній ситуації спробує бути якомога тихшою. Це є прикладом реакції вдай мертвого. Якщо саме такій реакції Ви хочете навчити дитину, то все супер. Якщо ж Ви б хотіли розвивати інші реакції, то альтернативою звичному «Тихіше!»  будуть питання, котрі покажуть в яких випадках крик і гамір є прийнятними. Наприклад Ви завжди можете сказати: «Любий, ти зараз кричиш, бо тобі боляче чи страшно?», «Сонечко, я розумію, що тобі зараз весело, проте, коли ти так кричиш мені здається, що трапилось щось погане і тобі терміново потрібна моя допомога». Таким чином Ви даєте дитині підказку, як себе поводити в надзвичайних ситуаціях, а ще краще якщо Ви разом зможете провести репетиції. Більшість дітей буде в захваті від можливості покричати щось разом з батьками.

Ми звертаємо Вашу увагу на це, бо нашим слоганом є «Здорова безпека». Ми розповідаємо про найкращі світові практики, норми та стандарти, проте не варто застосовувати їх бездумно. Адже навіть в кімнаті з м’якими стінами можна вбитись, задихнувшись в подушках. Зміна оточення і спроба зробити його безпечним для дитини без додаткового інструментарію, не дає відчуття безпеки ні дитині, ні батькам. Така стратегія створює оманливу ілюзію безпеки, бо не вчить правильно ідентифікувати та реагувати на загрози, а  тільки послаблює пильність. 

Таким чином ми ще раз просимо Вас подумати над тим якою Ви хочете бачити Вашу дитину. Проаналізуйте які поведінкові шаблони допомагають, а які заважають у розвитку конкретних якостей Вашої дитини. Цей шаблон може стати Вам у нагоді. А тепер подивімось, на що ж саме нам варто звертати увагу в наших оселях.